Історія досліджень

Невідомі подробиці першого польоту

У далекому 1961 році Юрій Гагарін здійснив перший в історії людства політ в космос, який тривав усього 108 хвилин.

Жодній події в світі не відводилося стільки місця і часу в засобах масової інформації, як польоту в космос першої людини Юрія Гагаріна. Але дуже небагато хто знав, з яким ризиком для життя здійснив він свій подвиг. Про це не писали ні в квітні 1961 року, ні потім. Утаємниченість космічної програми давала цензорам право викреслювати найменші натяки на позаштатні ситуації того польоту. А факти ці були такими, що шокують, пише газета «Московський комсомолець».

У космос Гагарін повинен був відправитися в грудні

Юрій Гагарін повинен був покинути землю не весняним квітневим днем, а в тріскучі морози. З Постанови ЦК КПСС і Ради Міністрів СРСР від 11 жовтня 1960 року слідує, що запуск «Востока» намічався в грудні того ж року! Але його старту перешкодив трагічний випадок: 24 жовтня 1960 р. на космодромі Байконур прямо на старті вибухнула заправлена пальним військова ракета. Загинули 268 чоловік, в тому числі і маршал Нєдєлін. Більшість з них згоріли заживо. Розслідування Держкомісією цієї трагедії і відсунуло запуск людини в космос на другий план.

Перший космічний корабель не приземлився досі

З великим ризиком проходив не тільки перший політ, але і підготовка до нього. Ракета-носій і космічний корабель були надійні тільки на 50%. Про це свідчить статистика: з шести підготовлених до запуску ракети з людиною на борту стартів три закінчилися трагічно. Дані ці раніше ніде не публікувалися:

• 15 травня 1960 р. — запущений в космос корабель через несправність системи орієнтації не спустився на Землю, вийшов на більш високу орбіту і літає досі.
• 23 вересня 1960 року — ракета вибухнула на старті, собаки, що знаходилися на її борту, Дамка і Красавка, загинули.
• 1 грудня 1960 року — в космос полетіли собаки Бджілка і Мушка. При завершенні польоту траєкторія спуску виявилася дуже крутою, і корабель згорів разом з тваринами.

Трагедії траплялися не тільки в космосі, але і на Землі. Так, під час тренування в сурдокамері загинув наймолодший кандидат в космонавти Валентин Бондарєв.

Гагаріна хотіли замінити на Титова

США також готувалися запустити людину в космос, тільки вантаж випробувань несли не собаки, як в СРСР, а мавпи. По всій країні йшла гучна рекламна кампанія призначеного на 2 травня 1961 року старту. Сергій Корольов не міг допустити, щоб першим в космос відправився американець. Головний конструктор розумів, що співвідношення 50/50 недостатньо для запуску людини в космос, але в той же час він говорив: «Сто процентів гарантії дає тільки страховка. І то у разі смерті». Два останніх благополучних старти вселили в нього упевненість, і Корольов ризикнув: призначив сьомий пуск «Востока», вже з людиною на борту, на декілька тижнів раніше, ніж американці.

Були пропозиції замінити Гагаріна, батька двох маленьких дочок, на бездітного Германа Титова. Ніхто з медкомісії не підписався під висновком, що космонавт повернеться живим! Але Корольов наполягав на кандидатурі Гагаріна, сам прийняв у нього екзамен з майбутнього польоту , все життя був гордий, що не помилився у виборі.

У разі пожежі космонавт повинен був стрибати з ракети

Старт ракети таїв в собі неймовірний ризик. Схемою польоту передбачався порятунок космонавта на всіх етапах, крім перших 20 секунд. Якби вибухнула ракета-носій, космонавту довелося б катапультуватися, що називається, «із землі». Рішення про катапультування приймав навіть не він, а керівник старту і «той,що стріляє» — так називали того, хто натискав пускову кнопку, а крісло вистрілювалось на висоту, недостатню для повного розкриття парашута. Тому була вигадана «система аварійного порятунку». На ділі це були чотири здорових парубки, що сиділи в укритті поблизу старту з великою нейлоновою сіткою в руках. У разі аварії вони вискакували назовні, розтягували сітку і ловили космонавта так, як пожежники ловлять погорільців, що стрибають з верхніх поверхів будівель. Така система, на щастя, застосована не була.

Для ТАРС заготували три звернення до народу

Упевненості, що старт пройде успішно, не було ні у кого. Тому для ТАРС заготовили три варіанти звернення до народу: перший — про благополучне завершення польоту; другий — про невихід космічного корабля на орбіту; третій — про трагічну загибель космонавта.

Якби в космосі сталася відмова гальмівних двигунів корабля, він би залишився на орбіті. Тому орбіту «Востока» розрахували так, щоб при цьому НП корабель, «чіпляючись» за верхні шари атмосфери, загальмував свій біг і де-небудь приводнився або приземлився. Правда, не через годину, а через 7–10 днів і з 10–15-кратними перевантаженнями при спуску. На такий крайній випадок запас їжі і повітря створили на 10 діб.

Перед стартом Корольов сказав Гагаріну : «Юра, ти не хвилюйся. Ми знайдемо тебе, де б ти ні приземлився. Зараз по тривозі підняті ВПС по всій країні. Заготовлене звертання до всіх країн з проханням сприяти в пошуку, якщо приземлення станеться за межами території СРСР».

Ще одна небезпека — нервово-психічний зрив, який міг статися в ході польоту. Для того, щоб можна було хоч якось контролювати стан космонавта, йому наказали безперервно вести переговори з Землею. І Гагарін вів свій радіорепортаж всі 108 хвилин польоту.

Гагарін дивом злетів.

Політ Юрія Гагаріна також ряснів нештатними ситуаціями: не спрацював датчик герметичності корабля (за декілька хвилин до старту довелося розкручувати, а потім знову закручувати 32 болти кришки люка); трапився збій на лінії зв’язку (замість благополучного сигналу "5" раптом пішла цифра "3", що означала аварію на кораблі). Потім було швидке обертання корабля після відділення третього рівня ракети і безладне перекидання при спуску; тривале невідділення агрегатного відсіку, що могло спалити корабель; заклинення клапана скафандра, що загрожувало космонавту задушенням…

А ось заключний етап польоту пройшов «штатно». Гагарін благополучно катапультувався з корабля і приземлився недалеко від нього. Вже через годину його знайшли пошуковці.

Політ закінчився переможно, а переможців не судять.